Бульбашкове ШОУ

Колись люди жили зовсім без мила, і ось нарешті мило винайшли.

Цього дня всі терли одне одному спини і обливалися теплою водою. Адже  король, анітрохи не жартома, наказав всім вимитися з милом під загрозою страти. І всі цього дня намилили мочалки. Лише один старий чоботар на ім'я Пумпатус сидів, сховавшись, в своїй старій будці.

Більше за все на світі Пумпатус не любив мити шию. Йому удалося прожити ціле життя, обійшовшись без цього. "І ось - тепер уже нікуди не подінешся", - думав Пумпатус і сумно посмоктував свою трубку з тютюном. За вікном почулися кроки, і Пумпатус знав, хто це. Два величезні стражники узяли Пумпатуса під пахви і через п'ять хвилин вже підвели його до міської в'язниці.

У кімнаті, де замкнули Пумпатуса, була ванна з мильною піною і багато рушників. "Згоден?" - запитали два величезних стражники. "Ні за що, - відповів Пумпатус. - Ні за що". І його залишили, аби він останній раз перед стратою викурив свою трубку.

Пумпатус затягнувся у трубку і раптом побачив, що з трубки вилетіла прекрасна прозора бульбашка. Вона вилетіла у вікно і засіяла на сонці: у ній стрибали маленькі веселки. За кулею вилетіла друга... Пумпатус в усі очі дивився на це диво. Перехожі внизу теж задерли голови. Незабаром зібрався натовп, і почався переполох. Про те, що Пумпатуса повинні були стратити, всі, звичайно, і думати забули. "У трубку попала мильна піна. Ось в чому справа", - оголосив професор натовпу під вікном.
Цього дня ніхто в місті вже не палив трубок. Всі наповнили трубки мильною піною і пускали бульбашки.

З тих пір вже стільки століть підряд нікому не буває нудно, якщо в руках у нього є трубочка і чашка з мильною піною.